ТОЙ,  ЩО  ЧЕШЕ  ХМАРИ

Запитайте у будь-якого студента, куди переїжджає наш факультет, і почуєте
щось на кшталт „ну... туди... у хмарочос”. Усім зрозуміло без зайвих пояснень,
про що йдеться. Хоч за будівельними стандартами наш новий корпус не більш
ніж висотка, студентам можна пробачити цю гіперболу: десятиповерхівка
на пагорбі на краю міста в оточенні дерев та низеньких повоєнних хатинок і
справді скидається на „Емпайр Стейт Білдінґ” місцевого масштабу. Мені, як
допитливому філологу, закортіло розібратися в походженні слова хмарочос,
яке де факто стало популярним прізвиськом нашої нової академічної домівки.
Історія починається з англійського мореплавного терміна skyscraper (sky -
небо, scraper - скребок), яким матроси називали найвищу щоглу вітрильника.
„Дідом хмарочосів” вважають зведений 1787 року „Flaxmill” у Шрюсбері,
Англія - його конструкція вперше складалася з чавунних колон та балок.
Наприкінці 19 століття Чикаго і Нью-Йорк почали змагатися за кількість архі-
тектурних велетнів, в основі яких був сталевий каркас (т. зв. „Чікагський
скелет”). Тоді ж слово skyscraper увійшло в обіг. Мегаломанія відтоді захопила
уяву можновладців в усьому світу; хмарочоси зростали в Європі, Азії, тимчасом
як англійська назва була акуратно калькована більшістю мов: рос. - небо-
скрёб, болг. - небостъргач, фр. - le gratte-ciel, ісп. - el rascacielos, нім.
- der Wolkenkratzer, італ. - il grattacielo, порт. - o arranha-cйu та ін. Слово
„хмарочос”, ймовірніше за все, потрапило до нас через німецьку (нім. Wolken
- хмари), адже в прямому перекладі ми б мали „небочос”. Найвищим будин-
ком сучасності є 448-метровий Taipei 101, який з'явився 2004 року в Тайвані.
Але цей рекорд може побити Burj Dubai, що, як кажуть, сягатиме небес на
висоті 800 метрів та будівництво якого завершиться наступного року.
Мабуть, історія Вавилонської вежі триває...